Блоковий пристрій – це загальний термін для позначення пристрою для зберігання даних, який зчитує або записує дані в блоках певного розміру.
Цей термін відноситься майже до кожного типу енергонезалежної пам'яті, у тому числі жорстких дисків (HDD), твердотільних накопичувачів (SSD), флеш-пам'яті і т.д.
Блоковий пристрій – це фізичний пристрій, у якому записується файлова система. Файлова система, своєю чергою, визначає схему (розмітку), за якою зберігаються дані та файли.
Утиліта lsblk дозволяє відображати інформацію про блокові пристрої. Конкретні можливості утиліти залежать від встановленої версії, але в цілому команда lsblk може надати інформацію про сам пристрій, розділення диска та файлову систему.
Без аргументів lsblk виведе ім'я пристрою, його розмір, права доступу, тип (диск або розділ), точку монтування та повідомить, чи пристрій є знімним (стовпець RM).
[peturik@peturik-7440 ~]$ lsblk
NAME MAJ:MIN RM SIZE RO TYPE MOUNTPOINTS
sda 8:0 0 238,5G 0 disk
└─sda1 8:1 0 238,5G 0 part /mnt/ssd
sdb 8:16 0 238,5G 0 disk
├─sdb1 8:17 0 1G 0 part /efi
├─sdb2 8:18 0 131,8G 0 part /
├─sdb3 8:19 0 97,7G 0 part /home
└─sdb4 8:20 0 8G 0 part [SWAP]
sdc 8:32 1 119,5G 0 disk
└─sdc1 8:33 1 119,5G 0 part
Щоб отримати більш актуальну інформацію про диск та розділи, додайте прапорець –fs:
df (абревіатура від disk free) — утиліта систем UNIX.
Показує файлові системи, звітує про їх розмір, використане та вільне місце на дисках.
df [Опції] [Файл]
[-k] — Використовує блоки розміром в 1 Кбайт замість 512 байт.
[-h] — Форматування чисел у формі, зручній для людини
[-H] — Теж що й [-h], проте в одиницях SІ (1М=1000, а не 1024).
[-m] — При виводі розмір блоку встановлюється в двійкових Мб
[-T] — Вказує тип файлової системи (ext3, fat32, ntfs).
[-a] — Показує всі файлові системи, в тому числі і ті, розмір блоку яких — нульової довжини.
[-i] — Показує інформацію про іноди на диску.
За умовчанням вона виводить результат у блоках, що не завжди зручно. Для легшого читання треба додати прапор -h:
htop - утиліта для перегляду запущених процесів у Linux
sudo envycontrol -h - EnvyControl - це інструмент командного рядка (CLI), який забезпечує простий спосіб перемикання між режимами GPU на системах Nvidia Optimus (тобто на ноутбуках з гібридними конфігураціями графіки Intel + Nvidia або AMD + Nvidia) під управлінням Linux.
Відповідно до принципу GNU в Linux є окрема утиліта для перегляду кожного з типів пристроїв. Вони називаються так само, як і технології, за допомогою яких підключені пристрої з префіксом ls (list):
lspci
lsusb
lsscsi
lscpu
lshw
$ lspci опції
Опції утиліти вказують скільки даних потрібно виводити та як їх фільтрувати. Розглянемо докладніше:
-v - виводити докладну інформацію про пристрої
-vv - виводити дуже докладну інформацію про пристрої
-n – показувати код виробника для пристрою
-b - показати всі адреси пристроїв на шині
-d - показати лише пристрої певного виробника
-t - Перегляд пристроїв ubuntu у вигляді дерева.
-s - показати інформацію про певний пристрій
Якщо ви хочете подивитися лише обладнання певного типу, скажімо, звукову карту використовуйте фільтр grep:
Хоча Arch Linux поставляється з Pacman як стандартний пакет manager, можна також встановити інші менеджери пакетів, наприклад Yay. На відміну від Pacman, ці менеджери пакетів дозволяють додавати нові пакети з офіційного репозиторію Arch і AUR (Репозиторія користувача Arch).
У той час як інші менеджери пакетів використовувалися багато років, такі, наприклад, як Yaourt і Aurman, більше не підтримуються. Отже, Pacman і Yay – безпечніші та надійніші менеджери пакетів, на які можна покластися в Arch Linux.
AUR – це репозиторій, організований спільнотою, який надає користувачам платформу обмінюватись розробленими ними пакетами.
YaY
Оскільки розробники Yaourt та Aurman не випускатимуть жодних оновлень після припинення підтримки, користувачі Arch почали використовувати Yay для додавання пакетів з AUR. Основна мета Yay полягала в тому, щоб мінімізувати введення даних користувачем і надати інтерфейс, подібний до Pacman.
Не можна встановити Yay за допомогою Pacman, так як він не підтримує додавання пакетів безпосередньо з репозиторію користувача Arch. Отже доведеться встановити менеджер пакетів Yay вручну, використовуючи його репозиторій Git. Ось як встановити його у вашій системі.
pacman -S --needed git base-devel
git clone https://aur.archlinux.org/yay.git
cd yay
makepkg -si
Оновлення системи за допомогою Yay
Достатньо ввести yay
[peturik@peturik-7440 ~]$ yay
:: Синхронізуємо бази даних пакунків...
endeavouros вже оновлено
core вже оновлено
extra вже оновлено
community вже оновлено
multilib вже оновлено
:: Починаємо повне оновлення системи...
виконано геть усе, нема що робити
:: Пошук оновлень у базах даних...
:: Пошук оновлень у AUR...
тут нічого робити
[peturik@peturik-7440 ~]$
Встановити пакети за допомогою Yay
yay -S cmatrix
Видалити пакети за допомогою Yay
Щоб видалити пакети за допомогою Yay, додайте -R для команди yay за промовчанням. Ви також можете використовувати прапор -Rns, щоб видалити всі непотрібні залежності вашої системи.
yay -R cmatrix
yay -Rns cmatrix
Якщо потрібно видалити пакети, які не потрібні вашій системі, використовуйте прапорець -Yc з командою.